Сторінка практичного психолога

Результати І етапу вивчення рівня готовності старших дошкільників до навчання у школі

«Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих,
хто першими одержують захист і допомогу»

Занадто часто у житті ми зустрічаємося з жорстокістю або стаємо її свідками. На жаль, вона не обминає і найбільш вразливих членів суспільства – дітей.

Кожен член суспільства має права. Оскільки дитина є повноцінним членом суспільства, вона також має свої права. Повноцінний та дієвий захист прав дитини є обов’язком держави.

Основним міжнародним документом, який регулює відповідне питання є Конвенція про права дитини від 20.11.89. В українському законодавства основними правовими документи з цього питання є – Конституція України, Сімейний кодекс України (далі – СК України), Закон України «Про охорону дитинства», Цивільний кодекс України (далі – ЦК України).

Хто має статус «дитини»?

За загальним правилом згідно з зазначеним вище міжнародним та українським законодавством дитиною є особа віком до 18 років (тобто до досягнення нею повноліття). Малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років, а неповнолітньою – у віці від 14 до 18 років (ст.6 СК України).

Які загальні права дитини?

Серед загальних прав дитини, які гарантуються міжнародним та національним законодавством, як правило виділяють наступні:

• право на життя;
• право на охорону здоров’я і безоплатну кваліфіковану медичну допомогу;
• право на безпечні умови для життя і здорового розвитку;
• право на ім’я та громадянство;
• право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку;
• право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності;
• право на свободу совісті та релігійних переконань;
• право на отримання інформації, що відповідає її віку (в тому числі право на вільний пошук, отримання, використання, поширення та зберігання інформації в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв’язку (комп’ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини);
• право на звернення (зокрема, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення);
• право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності (зокрема, дитина вправі особисто звернутися до державних органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів);
• право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та право на піклування батьків;
• право на освіту;
• право на майно та житло (зокрема, дитина наймача або власника житла має право користуватися ним нарівні з останнім);
• право на працю та на зайняття підприємницькою діяльністю;
• право на об’єднання в дитячі та молодіжні громадські організації (при цьому створення дитячих організацій політичного та релігійного спрямування забороняється).

Які права дитини передбачені законодавством в сфері сімейного життя?

Окрім загального права на проживання в сім’ї, для дитини передбачені й інші права у сфері сімейного життя.

Статтею 150 СК України передбачені обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, яким відповідають певні права дитини. Виходячи з цих законодавчих приписів, дитина має право на піклування з боку батьків про її здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток, на забезпечення батьками здобуття нею повної загальної середньої освіти, підготовку її до самостійного життя, повагу. Батькам заборонено здійснювати будь-які види експлуатації дитини, застосовувати фізичні покарання та інші види покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 153 СК України дитина має право на безперешкодне спілкування з батьками (це право може бути обмежене у деяких випадках, передбачених законом). Схожі норми передбачені й у ст.ст. 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якими дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в тому числі дитина, батьки якої проживають у різних державах.

Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Дитина ж, яка досягла 10 років, має право визначати місце свого проживання спільно з батьками. Дитина, якій виповнилося 14 років, взагалі може самостійно визначати де їй проживати у випадку, якщо її батьки проживають окремо (ст. 160 СК України, ст. 29 ЦК України).

Сімейним кодексом України закріплено загальне правило, згідно з яким дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками чи іншими членами сім’ї, а також будь-якими посадовими особами з приводу питань, що стосуються її особисто або її сім’ї. Незалежно від свого віку, кожна дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні будь-яких спорів як між її батьками, так і між іншими особами з питань, що стосуються її виховання, місця проживання і т.п. (ст. 171 СК України).

Які права дитини передбачені законодавством в сфері майнових відносин?

Відповідно до ст.ст. 174, 175 СК України все майно, яке було придбане батьками для забезпечення виховання, розвитку чи навчання дитини (наприклад, іграшки, книги, одяг, взуття, меблі, спортивний інвентар, музичні інструменти, приладдя для творчості, інші дитячі аксесуари) є власністю дитини.

За загальним правилом, управління майном, що належить малолітній дитині (тобто у віці до 14 років), здійснюють батьки, проте, якщо така дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, таке управління здійснюється з урахуванням потреб та інтересів дитини. Після припинення управління батьки зобов’язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Статтею 180 СК України на батьків покладено обов’язок утримувати дитину. Таким чином, дитина має право на утримання з боку батьків до досягнення нею повноліття.

День  психічного здоров’я

10 жовтня  відзначається Всесвітній день психічного здоров’я

Найбільш ефективними способами підвищення стресостійкості та профілактики психічного здоров’я є наступні:

1. Визначте природу свого стресу: знайдіть першопричини. Знайдіть час побути наодинці із собою і записати в блокноті все, що викликає у вас занепокоєння.
2. Складіть план по зменшенню впливу стресу на ваше життя. Включіть до свого режиму дня обов’язковий відпочинок. Виявивши джерела стресу, намагайтеся менше приділяти їм часу. Замініть це заняттям хобі, спілкуванням з приємними для вас людьми, рідними, близькими.
3. Поділіться своїми проблемами з іншими людьми. Це можуть бути друзі, родичі та колеги. Не залишайтеся наодинці зі своїми переживаннями.
4. Якщо можливо, вирішуйте тривожні ситуації невідкладно. Не приховуйте образи, одразу вирішуйте робочі/учбові конфлікти. Якщо стрес викликають невизначені події і сценарії, продумайте їх детально і прийміть рішення настільки швидко, наскільки це можливо.
5. Уникайте або максимально обмежуйте час спілкування з людьми, які вам не приємні.
6. Вчіться справлятися зі стресом. Будьте зібрані і стримані, намагайтеся контролювати прояв негативних емоцій стосовно оточуючих.
7. Підтримуйте фізичну активність. Заняття спортом, медитативні техніки, свіже повітря і фізичні навантаження допоможуть зняти психічну напругу.
8. Робіть масаж, приділіть щодня хоча б 20 хвилин розслабленню.
9. Правильно харчуйтеся, уникайте надмірного вживання алкоголю, кофеїну, краще відмовитися від шкідливих звичок повністю.
10. Дотримуйтесь графіка сну, максимально ефективно використовуйте час, щоб не лягати спати надто пізно. Не дивіться телевізор перед сном, краще почитайте хорошу книгу або послухайте спокійну негучну музику. Намагайтеся мінімізувати сторонні шуми і подразники, коли засинаєте.

Психічне здоров’я кожного в першу чергу залежить від нього самого і його близьких. Задача кожної сучасної людини зберігати свою душевну рівновагу, бути готовою до стресових ситуацій, і за необхідності звертатися за допомогою, а не пускати на самоплив симптоми перевантаження, депресії, емоційної нестійкості.